Вітання Аніме та манґа українською
Головна Новини Аніме Манґа Статті Кузня Шрифти Форум Лінки
Йокай монстр

Авторизація
 
Линия по Производству туалетного мыла frattinv.ru.

Одного разу на тренуванні – фанфік

Світ: Naruto
Жанр: яой, пародія

     Якось одного чудового ранку Саске собі спокійно сидів на балконі і дивився на небо, як раптом побачив пташку-вісника від свого учителя.
     – Какаші? Ну що цього разу він хоче? – роздратовано подумав хлопець і пішов шукати джоніна.
     Той чекав на далекій відлюдній поляні. На привітання Учіхи відповів лише кивком, та й то ніби як не йому. Саске уважно розглядав вчителя і намагався зрозуміти, від чого в нього таке дике відчуття занепокоєння.
     – Це незвично для тебе, самому чекати на когось, – сказав він нарешті, щоб хоч якось перервати довгу мовчанку. Какаші знову неуважно кивнув і все озирався, ніби когось шукав. Нарешті затріщали кущі, і лісові надра породили біле чудовисько з підведеними фіолетом зміїними очима, а точніше, трохи не виспаного Орочімару.
     – Ну, Какаші, ти даєш: я, людина, яка народилася і виросла в Коносі, ледь знайшов це місце, – захекано сказав Саннін.
     – Так треба, – коротко відповів йому Хатаке.
     – Що тут відбувається? – тремтячим голосом насторожено запитав Саске. Він почав було задкувати, як раптом налетів на щось (а точніше, на когось) спиною. Хлопець обернувся: на нього дивився Мангекьо Шарінган.
     – Учіха Ітачі, я тебе уб’ю!!! – все заціпеніння враз спало, і невідомо що сталося б далі (хоча, чого лицемірити, прекрасно відомо), якби малий не помітив якийсь маніакальний блиск в очх у старшого брата.
     – Я недарма залишив тебе жити: ти виріс і став таким..! – Ітачі не договорив і облизав язиком пересохлі губи, що відразу ж розізлило Орочімару.
     – Ах ти ж плагіатор нещасний!!! – ревнув Саннін. – Як смієш ти, жалюгідний Учіха, повторювати мій коник?!!
     Ітачі зміряв його презирливим поглядом.
     – О, невже сюди запрошено і маленького Орочі? – з вдаваною ввічливістю спитав він. – Ти ж ніби втік від мене з Акацукі?
     – Хто втік?! Я втік?!!
     – Годі, годі, – спробував їх помирити Какаші. – Ми з’явилися сюди з однією метою.
     – З якою метою? – перелякано запитав Саске, але його перебили: з кущів почувся низький і трохи шипучий, як в рептилії голос:
     – Ітачі-сан, а я апаратуру приніс! – і на галявину вивалився Кісаме. – Ой, а у нас зміни у планах? – обережно запитав він, побачивши, до чого все йде. – Замість яоя знімаємо бойовик?
     – Який яой? – уже зовсім похололий, спитав Саске, але його знову перебили. З найближчого дерева посипалося листя в перемішку з прокляттями, а коли нарешті це припинилося, з’явилася голова з копицею білого волосся.
     – Ну, і коли ми починаємо? – спитала голова. – Я вже втомився сидіти на гілці!
     – Вам соромно скаржитись, Джірайя-сама. Ви тут взагалі по блату. Я он знаєте скільки з Кісаме здер, щоб він міг тут хоч щось знімати! (возячись з апаратурою, самоназваний оператор гаряче кивнув і відразу ж спохопився: як це так щось?! Він збирається знімати все, від початку і до кінця!!!) Я вже вам як вчителю свого вчителя дозволив, – втомлено сказав Какаші. Голова сховалася, і в раптовій тиші стало чутно голосний шепіт Орочімару:
     – Кабуто, приготуй фотоапарат!
     Всі повернулися до Санніна.
     – Орочі, це ж не чесно! – ображено вигукнув Кісаме, а Хатаке мовчки засунув руку між гілля кущів і витягнув звідти за вухо Кабуто. Той кривився і скімлив від болю, але фотоапарата не випускав.
     – Будеш знати, як лізти у справи дорослих. Замалий ще для такого, – повчаючи його, Какаші пішов з ним кудись між дерева. За мить звідти почувся крик, а ще за секунду вилетів невдачливий оператор зі своєю поламаною технікою в руках.
     – Всіх поубиваюууууууууу!!! – плачучи, прокричав він і зник десь в зарослях на іншому кінці галявини.
     – Орочімару-сама, так же не можа, – трохи набурмосено мовив джонін, повертаючись.
     – Я лише собі на пам’ять, – спробував виправдовуватись Саннін.
     – Ага, вірте йому побільше! Він потім такий тираж розкрутить, що матінко рідна! – обурено відповів Кісаме: він явно вважав себе єдиним можливим хронологом сьогоднішніх подій, і будь-яке зазіхання на цей його статус, навіть самим Джірайєю, бачив як порушення прав на монополію. Що вже казати про якогось там Орочімару з Кабуто!
     Інцидент вдалося зам’яти, позбавивши зміїного Санніна частини відведеного йому часу. Орочі нив і лаявся поперемінно, але після погрози бути вигнаним зовсім трохи притих. Вся увага знову повернулася до Саске, який саме в цей момент вирішив тікати (дивно, як він не додумався до цього раніше!).
     – Кісаме, починаємо зйомки яой-триллеру «Позбавлення невинності останнього нащадка клану Учіха», – скомандував Ітачі і, вже для меншенького братика, пояснив: – Це в нас традиція така. В клані, тобто.
     – Не треба мені вашої традиції!!! Я відмовляюсь бути Учіхою!!! – завив переляканий до смерті Саске і почав відступати.
     – Ну як же так? – засмутився Ітачі. – Ти ж нащадок древнього роду. Нас тепер залишилось так небагато, тому ми будь що маємо притримуватись звичаїв.
     Саске щосили затряс головою:
     – Це ти винен у зникненні роду, ти і позбавляйся невинності!!!
     – А я вже позбавлений. Ти чого думаєш, я Шісуі вбив? Заради Мангекьо Шарінгана? Ще чого! Насправді він винен лише у тому, що не був зі мною достатньо ніжний.
     Саске знову затряс головою, ніби не вірячи в щойно сказане.
     – Ти його крупним планом зніми, – облизуючись, порадив Кісаме Орочімару, – я йому з лівого боку таке шикарне тату зробив!
     – Ні, не може бути, це якась помилка!!! Нема в мене ніякого тату!!! – закричав насмерть переляканий хлопець, автоматично хапаючись за плече.
     – Є, чого соромитись? Сп’яну і не таке буває, – флегматично сказав Какаші. – А я, між іншим, його потім допрацював, – додав він уже для Орочімару. Тут зчинилася нова суперечка: Саннін звинувачував Хатаке в тому, що той зіпсував його чудову роботу, джонін, в свою чергу, авторитетно заявляв, що маленький Зміючка Орочі нічого не тямить в мистецтві. Отут би Саске й втекти, але, схоже було, що все, що відбувалося, настільки заморочило хлопцеві голову, що він міг лише очманіло спостерігати за суперечкою. Нарешті Ітачі категорично заявив, що псувати молоду шкіру дурнуватими наколками глупо і що взагалі, якщо Какаші з Орочімару не припинять, йому доведеться застосувати Аматерасу. Обоє притихли і знову повернулися до Саске. На малого Учіху націлився об’єктив камери, приготував свій олівець Джірайя...

     Не знаю, що було потім. Хочеться, звісно, надіятись, що останньому нащадку древнього й шанованого клану вдалося зберегти гідність, але чомусь важко віриться в те, що тринадцятирічному хлопчику, навіть дуже геніальному (хоча в чому та геніальність проявляється?) вдалося б втекти від трьох зголоднілих по плотських розвагах (і двох – за інформацією по цьому питанню) чоловіків. Хоча, можливі певні варіанти, і я подаю один із них. Якщо напишете кращі – прошу дуже, я буду рада почитати. А поки що даю вам оце:

...Саске біг, як ніколи в житті не бігав. До єдиного його порятунку було рукою подати, та в спину йому вже дихали Какаші, Ітачі й Орочімару, а трохи віддалік пихтіли Кісаме зі своєю апаратурою і Джірайя з записником.
Поворот, ще один, ще, і ось, нарешті, цей будинок! Він підбіг й без стуку рванув на себе двері. На порозі стояла здивована Сакура: схоже було на те, що вона саме хотіла вийти з і аж ніяк не очікувала побачити перед собою Учіху.
– Сакуро, будь ласка, сховай мене!!! Скажи їм, що ти моя дружина, що ми вже давно разом, лише переконай їх, що я не незайманий!!! – Саске чомусь і на думку не спало пояснювати, хто такі «вони» і чого, власне, від нього хочуть. Та дівчині цього й не треба було: зі всієї мішанини слів вона розчула лише одне: «дружина». «Саске-кун нарешті покохав мене! Любов перемагає, shannaro!» – радісно подумала вона.
Тим часом хлопець забіг у будинок і сховався під ліжко. Він чув, як на поріг вискочили його переслідувачі, як вони на мить знітилися (звісно ж: чекали на Саске, а тут стоїть якесь дівчисько; статі точно не співпадають). Тиша панувала ще секунду, а тоді почулися п’ять ударів, п’ять звуків, схожих на ті, які виникають при падінні мішка з картоплею на землю, і могутній рик:
– АНУ НЕ СМІЙТЕ БІЛЬШЕ І ПОТИКАТИСЯ ДО МОГО ЧОЛОВІКА!!!
Потираючи забиті місця, невдачлива п’ятірка ще трохи покрутилася під ганком, а тоді, ображена на цілій світ, забралася геть. Саске ще посидів під ліжком (так, на всякий випадок), а тоді поволі вибрався на білий світ. Його зустріли лагідні очі Сакури:
– Вони вже пішли. Тобі нема чого боятися.
Хлопець полегшено перевів подих і попрямував було до дверей, як його зупинив голос дівчини:
– Куди це ти? А платня за послугу?
Учіха весь заціпенів. Потім повільно, дуже повільно обернувся. Сакура вже була поряд, її руки спритно розстібали комір його сорочки (звідки на ньому в той день була сорочка, я уявлення не маю).Дівчина ніжно промуркотіла:
– А як же твої подружні обов’язки?
Саске застогнав.

Ну от, отакий кінець. Коротко кажучи, із вогню та в полум’я. І ще невідомо, що страшніше: троє дорослих чоловіків чи одна-єдина тринадцятирічна Сакура.

Написано: 05.05.2008
Опубліковано: 17.10.2009
Автор: Magnolia

    Нове UAnime RSS
Манґа
Гуртуйсь! Клуб таємничих досліджень
част. 1-2
 
Манґа
Ді Ґрей-мен
част. 2-11, 221-226
 
Манґа
Сага про Вінланд
том 12
 
Манґа
Кантата кішки
повністю
 
Манґа
Тату
повністю
 
Манґа
Пташина Кав’ярня!
част. 10
 
Манґа
Ванпанчмен
част. 4-6
 
Субтитри
Однокласники
повні
 
Манґа
Планета Сутакола
том 1
 
Субтитри
Журнал теплих моментів
повні
 
 
2005-2017 © Mirra
Використання матеріалів з даного сайту можливе лише за умови обов'язкового погодження з усіма їхніми авторами та співавторами або з адміністрацією сайту, якщо інші автори або їхня контактна інформація не зазначені.