Вітання Аніме та манґа українською
Головна Новини Аніме Манґа Статті Кузня Шрифти Форум Лінки
Йокай монстр

Авторизація
 

Плата – фанфік

Світ: Tsubasa RC, xxxHOLiC, Card Captor Sakura, Lawful Drug
Жанр: джен

Попередження: фік писався ще в ті давні часи, коли всі думали, що Кіномото Сакура – мама Шао і Вати-куна, тому прошу на це зважати.

 

– Ватанукі, сонечко, принеси-но мені ту пляшку, яка стоїть на столі в кухні.
– ЩО?!! ЩЕ ОДНУ??!!!
– Нууууу, давай, я не можу довго чекати...
– Алкоголічка!!! Вам це коли-небудь боком вийде, згадаєте моє слово!!! Печінка поки що не болить?!! То скоро буде!!!
Юко, Відьма Вимірів, помахала рукою, мовляв, знаєм-знаєм, чули вже сто раз, і стоперший нам не треба. Ледь не дихаючи сіркою від люті, Ватанукі, попри всі свої протести, таки пішов за черговою пляшкою випивки.
Кухня, здається, була єдиним місцем в магазині, де не панував безлад, та й то тільки тому, що на ній уже повністю хазяйнував Кіміхіро. Хлопець, приклавши стільки зусиль для того, щоб там був нарешті порядок, просто не підпускав Юко до кімнати. «Боже, жінки, все-таки, жахливі істоти. Монстри просто! – думав він по дорозі за спиртним, і тут же спохопився:– Але не Хімаварі-чян! – при згадці про однокласницю очі Ватанукі засяяли захопленням. – Хімаварі-чян така чарівна! Вона красива, добра, мила!! Завжди про всіх піклується, до всіх приязно ставиться! Навіть до того придурка Домекі!!..»– хлопець зі злістю стиснув кулаки.
На столі, окрім потрібної, стояло ще пляшок шість. Кіміхіро зітхнув: видно, завтра йому доведеться знову бігти в «Зелену Аптеку» за вітамінами, бо Відьма буде мучитися з жахливого похмілля. Останнім часом хлопець став там уже звичним гостем. З одним із працівників він навіть здружився, зате інший... «Ну точно другий Домекі!!!»– кожен раз, зустрічаючи його, думав Ватанукі. Здоровенний, пісна морда, нуль емоцій на лиці. Беее!!!
Окрім цих двох, в аптеці ще іноді ошивався дивний тип в темних окулярах – Кіміхіро ще ні разу не бачив, як чоловік їх знімав. Від його м'яко кажучи недвозначних поглядів, чомусь таких виразних з-за чорних скелець, хлопця іноді кидало в дріж. Ну і, звісно, хазяїн цього химерного закладу, Какей-сан. Схоже було, що він добре знайомий з Юко: іноді через Ватанукі менеджер передавав їй невеличкі пакуночки або якісь послання. Останні часто бували зашифровані – повертаючись в магазин, Кіміхіро повторював для Відьми абсолютно позбавлені змісту фрази. Хоча, жінка, здається, знала шифр, а хлопець просто слугував способом передати інформацію. «Експлуататори! Нахабні експлуататори!»– думав він, повертаючись у спальню Юко.
Замислившись над своєю гіркою долею, Ватанукі і не помітив, як ледь не зіткнувся з Відьмою.
– Ой, Юко-сан, проба.. – слова кудись зникли, коли хлопець побачив, що жінка вдягнута в свою ритуальну одіж. Дивлячись на серйозний вираз її обличчя, нізащо не можна було здогадатися, що всього хвилини дві назад вона, напівгола, валялася на ліжку і допивала п'яту пляшку червоного кріпленого.
– Юко-сан?..
– У нас гості, Ватанукі. Іди за мною.
Кіміхіро відкрив був рота, щоб щось спитати, але так нічого й не сказав.
Навулиці було прохолодно. Сірі хмари клубочились низько над містом. Здавалось, ще мить – і вони розродяться дощем, але проходили секунди, а жодна крапля так і не торкалася землі. Вся природа ніби завмерла у якійсь напрузі.
– Юко-сан... – Ватанукі стояв, мерзнучи на різкому вітрі. Його холодні потоки забиралися під шкільну форму і неприємно морозили шкіру. Хлопець тільки радів, що має коротке волосся: він просто не уявляв, як би розчісувалися після прогулянки на такій погоди Хімаварі-чян чи Кохане-чян. Кіміхіро перевів погляд на Відьму і раптом...
«Ні її волосся, ні одежа не розвіваються»,– усвідомив він.
Але задати питання він не встиг: небо над магазином обвисло, почало розтікатись і опадати й уже за кілька секунд на траві перед Юко та збентеженим Ватанукі стояв хлопчик років десяти. Не дуже коротко обстрижене біляве волосся, з яким відразу ж почав гратися вітер, ясні блакитні очі, лагідна усмішка. В Кіміхіро з'явилось неясне відчуття, що він колись його бачив, але де і коли – Ватанукі не міг згадати.
– Раз ти сюди прийшов, то у тебе є бажання,– звична фраза Відьми Вимірів вивела хлопця зі ступору. Гість усміхнувся.
– Я шукаю свого зниклого брата. Брата-близнюка. І мені сказали, що ви можете допомогти.
– Так, я виконую бажання,– Юко величаво кивнула. – Але яка конкретно допомога потрібна тобі? Здатність подорожувати по вимірах?
– Ні, я і зі своєю силою це можу,– хлопчик розмовляв спокійно, ледь посміхаючись. Кіміхіро не уявляв, як можна в такому віці перейти з одного світу в інший та зберігати таку холоднокровність. Хоча, він взагалі не міг уявити вік, в якому це було б можливе.
– То що тобі потрібно?
– Один предмет. Мені сказали, він знаходиться у вас.
– А, той,– Юко, ніби згадавши щось, кивнула до себе. – Ну звісно. Ватанукі, сходи в комірчину і принеси жезл одного з супутників Сакури-чян.
– Чекайте, той самий?! А хіба він не належить Фаю-сану?!
– Ватанукі,– Відьма повернулася до хлопця. – Я вже колись говорила. Предмети в моєму магазині не належать нікому. Вони просто чекають тут на нових власників.
– Нуу, а Фай-сан точно за ним не вернеться? – уже розвертаючиь, все ще сумнівався Кіміхіро. Він відійшов досить далеко, коли відповідь Юко прозвучала. Ватанукі не був впевнений, що все правильно розібрав, але йому почулося:
– Тому магу він уже більше не знадобиться.
Насторожений тоном Відьми, хлопець попрямував у дім. Взагалі, розгардіяж в кімнатах магазину ділився на два підвиди: художній, як от в спальні Юко, і повний безлад. На жаль, останній панував і в комірчині. Дивно, але скільки Кіміхіро там не прибирав, на наступний день все валялося знову не на своїх місцях. Здавалось, над приміщенням тяжіє якесь прокляття – хоча кому б в голову прийшло накладати таку дурню? Правда, іноді у Ватанукі були підстави підозрювати, що весь розгардіяж – це «жартики» чорного Мокони, але заловити злочинця на місці дії хлопець так і не зміг.
Жезл знайти виявилось не так уже й просто: з куп різних предметів так і сипалася пилюка, невідомо звідки взяті мечі плуталися під ногами, а одного разу просто на голову Кіміхіро звалилась яксь книжка. Коли хлопець зміг протерти очі від пилу і нарешті роздивитись малюнок на її обгортці, його серце невиразно кольнуло. На рожевому фоні був зображений магічний круг з зіркою в центрі та сонцем й місяцем по боках. Під цим кругом, внизу палітурки був намальований дивний звір, трохи схожий на лева без гриви. Перевернувши книжку, Ватанукі побачив з іншого боку такий же круг і крилатий місяць.
Серце раптом закалатало, як шалене, дихання почало збиватися. Кіміхро тягнуло до цієї книжки, причому дуже сильно. Тремтяча рука вже майже відкрила її, як неймовірним зусиллям волі хлопець заставив себ зупинитися і покласти предмет на місце. Ноги підгиналися, так, ніби він щойно пробіг марафон, спина була мокра від холодного поту. «Шукати жезл. Так. Шукати»,– повторив про себе кілька раз Ватанукі і нетвердим кроком попрямував у інший куток комірчинии.
Хлопцю довелося блукати ще хвилин з десять, поки він нарешті наткнувся на потрібну йому річ. Схопивши жезл обома руками, він, не озираючись, майже побіг навулицю – відчуття присутності книги все ще морозило спину.
Надворі похолоднішало. Вітер ніби зовсім сказився й нещадно шарпав дерева та дрібну фігуру хлопчика. Темні хмари клубочились і перетікали одна в одну, неначе уособлюючи древній хаос. Ватанукі зіщулився: погода не віщувала нічого хорошого. Він швиденько передав жезл Відьмі й став за її спиною.
Юко повернулася до хлопчика.
– Ось, візьми,– в її руках предмет засвітився, відгукуючись на магію. – Це те, що допоможе тобі в пошуках брата.
Немов зачарований, не відводячи погляду, гість підійшов. Здавалось, жезл сам ліг йому в руки. Пальці обережно торкнулися золотистого металу, ковзнули по ньому вгору, до химерного плетива, й назад. В ясно-блакитних очах відбивалося світло кристалу.
– Тепер – твоя плата.
Хлопчик підвів погляд.
– Я можу віддати все, окрім магії та пам'яті,– спокійно вимовив він. – Без них я не віднайду брата.
Ватанукі затамував подих. Як можна так просто відмовлятися від всього, що маєш?! Зціпивши зуби, він чекав, що ж скаже Відьма.
– Твоя плата – все, що бачить твоє ліве око.
Перша краплина зірвалась на землю з важкого неба.
– ЩО?!! – вигукнув Кіміхіро. – Юко-сан, ви серйозно?!!
Жінка кивнула.
– Але!. Але ж!!.. Це занадто багато!!! – хлопець озирнувся по сторонах, ніби шукаючи якогось підтвердження своїх слів. – Фай-сан віддав вам цей жезл всього лиш за тих привидів, яких ковтнув Мокона в ніч страшних історій!! Хіба це рівноцінне половині зору?!
Юко повернулася до Ватанукі. Здавалось, її обличчя не виражало нічого. Хмари розпоров далекий грім. Друга і третя краплини торкнулися землі.
– Розмір плати визначається важливістю предемета для покупця. А для цього хлопчика жезл – єдина можливість знайти зниклого брата,– тихо мовила жінка.
Ще кілька крапель впало з навислого неба. Одна з них потрапила просто на щоку Кіміхіро й скотилася до підборіддя, як сльоза. Хлопець хотів був щось заперечити Відьмі, але слова застрягли в горлі.
Юко розвернулася до гостя. Її темно-багряні очі зустрілись з його льодянистим поглядом. Мовчання тривожно зависло.
– Я віддаю цю плату,– промовив хлопчик.
Небо розродилося дощем.
Відьма кивнула. Вона простягнула руку – і навколо хлопчика засвітився її магічний круг. Зазміїлися смуги світла, потягнулися до його лівого ока, на мить оповивши всю його фігуру. Гість якось переривчасто зітхнув – і світляний кокон розпався.
Шелестів дощ, гублячись в траві та вітті дерев. Десь далеко гуркнув і замовк грім. Гроза обходила місто стороною.
Ватанукі стояв, не в змозі перевести подих. Його погляд був прикований до мерехтливого комочка, який тримала в долоні Юко. Хлопчик підняв ледь тремтячу руку, прикрив нею ліве око, відкрив його. По зблідлому обличчю пробігла дивна судома, але він швидко взяв себе в руки, став рівно, поклонився.
– Дякую вам за допомогу,– його голос був ледь охрипший. Не кажучи більше ні слова, гість взяв жезл обома руками. Камінь на його кінці засвітився, вимальовуючи магічні символи, спалахнув яскравим світлом кристал. Мить – і постать хлопчика зникла у сяйві коридору між світами.
Кілька секунд Юко і Ватанукі стояли мовчки, потім Відьма піднесла долоню до вуст, легенько подула. Мерехтлививй клубочок на ній останній раз мигнув і розтанув. Опустивши руку, жінка дивилась у дощове небо, і Кіміхіро зі здивуванням помітив на її обличчі відбиток печалі. Вона ще трохи постояла, а тоді розвернулась і пішла в будинок.
Дощ потроху затихав. Ватанукі провів рукою по обличчю, стираючи краплі. Всередині глухо гула якась порожнеча, так, ніби це він заплатив плату. Вдалині десь востаннє тихо гуркнув грім, і хлопець раптом зрозумів, кого йому так нагадував недавній гість. Розвернувшись, він кинувся у магазин, розбризкуючи краплі з одежі та волосся.
– Юко-сан! Юко-сан!!
Відьма сиділа на ганку на задньому дворі й курила люльку. Вона вже встигла передягнутись у кімоно, розшите візерунками диму.
– Юко-сан! – Кіміхіро зупинився, переводячи подих. – Цей.. цей хлопчик – Фай-сан в дитинстві?!
Жінка подивилася на захеканого хлопця, потім перевела погляд на небо. Хмари вже починали розсіюватись.
– У всесвіті міріади й міріади вимірів,– тихо мовила вона. – Нікому не дано звідати їх всі. І  в кожному з них ти можеш зустріти когось, кого ти знав раніше. Це не буде та сама людина, і водночас вона не буде відрізнятись. Їх зв'язуватиме щось більше і глибше, ніж спільна зовнішність чи характер. Одні і ті ж корені... – Юко змовкла.
– Тобто.. це не був маленький Фай-сан? – Ватанукі нарешті вгамував дихання і стояв, дивлячись на Відьму. Та не відповіла. Хвилину помовчала, а тоді тихо зронила, неначе до себе:
– Цей жезл завжди належатиме йому.
Кіміхіро зітхнув. Він так нічого й не зрозумів. Сівши на татамі поряд з Юко, він обхопив коліна руками й теж задивився в небо. Хмари розійшлися, і перший промінь сонця лагідною усмішкою ліг йому на обличчя.

Написано: 12.04.2009
Опубліковано: 18.08.2009
Автор: Magnolia

    Нове UAnime RSS
Манґа
Кантата кішки
повністю
 
Манґа
Тату
повністю
 
Манґа
Пташина Кав’ярня!
част. 10
 
Манґа
Сага про Вінланд
том 10
 
Манґа
Ванпанчмен
част. 4-6
 
Субтитри
Однокласники
повні
 
Манґа
Планета Сутакола
том 1
 
Субтитри
Журнал теплих моментів
повні
 
Манґа
Дюрарара!!
том 4
 
Манґа
Ґанц: G
част. 6-9
 
 
2005-2017 © Mirra
Використання матеріалів з даного сайту можливе лише за умови обов'язкового погодження з усіма їхніми авторами та співавторами або з адміністрацією сайту, якщо інші автори або їхня контактна інформація не зазначені.