Вітання Аніме та манґа українською
Головна Новини Аніме Манґа Статті Кузня Шрифти Форум Лінки
Йокай монстр

Авторизація
 

Візит – фанфік

Світ: Ловець карт Сакура, xxxГолік, малюсінький кросовер з Х
Пари: не буде вам Клоу Рід + Юко!!! БВА-ХА-ХА!!!
Жанр: джен

Картина 1

БАБАХ! Двері розчахнулися від могутнього удару. Клоу Рід, найсильніший маг цього, а, може, й усіх інших вимірів, підвів голову від книжки. Там, по інший бік порогу, в пилу й диму почала вимальовуватись фігура. Високо заколоте волосся темними пасмами спадало на оголені плечі, а безсоромні розрізи якоїсь еротичної варіації на кімоно майже повністю оголювали довгі стрункі ноги.
– Радий вас бачити, Юко-сан, – відклавши книжку, маг привітно усміхнувся. Жінка відповіла на його посмішку, але якоюсь своєю, скривленою версією. Широкикми кроками вона підійшла до нього і, нітрохи не соромлячись, поставила взуту в гета ногу просто на бильце крісла. Крупний бюст, відкритий непристойно низько спущеним коміром кімоно, сколихнувся. Майже торкаючись своїми губами носа чоловіка, гостя просто в лице йому видихнула:
– Ну, Клоу, викладай. Чим ти тут займаєшся?
Маг не тільки не відсахнувся, а й продовжував усміхатись.
– Що конкретно ви хочете дізнатись, Юко-сан?
Жінка лиховісно прищурила очі.
– Слухай, Клоу, від твого будинку на сотні вимірів несе магією, причому вищого порядку. Мені здавалось, ти відповідальніший. Якщо ти задумав щось небезпечне...
– А, ви про це? – чоловік ледь схилив голову набік, від чого кілька пасем чорного як ніч волосся пересипалися з плеча за спину. – Якщо бажаєте, можу все вам показати.
Мить жінка не знала, що відповісти. Але всього лиш мить.
– Гаразд! – вона різко випросталась, даючи змогу Клоу Ріду нарешті встати. – Але спробуй тільки викинути якийсь коник, і я!..
– Я знаю, Юко-сан. Я вже пересвідчився, що ви можете бути дійсно грізним супротивником.
– Чорт, Клоу! Ти завжди такий милий, навіть коли говориш гидкі й жахливі речі! – жінка махнула вишитою бісером сумочкою, яку тримала в руці. – Не дивно, що ти стільком жінкам розбив серце! Чула я недавно про ту заклинательку вітрів, Аоку Кадзую-сан. І що в тебе за мода, дарувати якісь божевільно дорогі подарунки, а тоді розвертатись і все з тою ж милою усмішкою просто іти геть? Невже не ясно, що це набагато болячіше, ніж коли б ти грубо відштовхнув почуття захоханої в тебе людини? Ех, не зрозуміти тобі жіночої душі! Ніколи в житті!
Всього на мить в очах Клоу промайнула печаль.
– Ти ж знаєш, я не можу відповісти на їхні почуття. Моє серце назавжди віддане Лінь-сан.
– Знаю-знаю, – Юко окинула мага скептичним поглядом. – І замість того даруєш їм дорогущі подарунки. А, забудь! Ти мав мені щось показати! – чоловік згідно кивнув. – То давай ворушися! У мене немає часу стирчати тут цілий день!
Вони вийшли з просторої вітальні й попрямували по коридорах. Планування будинку, у відповідності до популярного зараз стилю, було трохи плутаним, тому Юко досить скоро згубила лік поворотам і кімнатам, через які вони пройшли. Одначе, як і думала жінка, шлях їх врешті привів до підвалу, в якому знаходилась магічна лабораторія Клоу. По одному помаху руки чаклуна величезні латунні двері розчахнулися, і гостя на мить осліпла від яскравого світла, яке лилося від двох предметів всередині.
– Нічого собі!!! – мимоволі вирвалося в Юко. І дійсно, дивуватися було чого: посеред гігантської зали просто в повітрі висіло два величезних крилатих яйця. Їхня напівпрозора шкарлупа була списана безліччю магічних рун і знаків, які, власне, і розливали світло, а за нею можна було розгледіти дві постаті. Одна скидалась на якогось великого кошачого, інша – на людину.
– Нічого собі, – ще раз, уже спокійніше, повторила Юко: вона бачила, скільки магії вміщено у кожному предметі. – Ну ти й замахнувся! Але для чого стільки мороки з їх створенням?
– Ці істоти набагато складніші за все, що я раніше створював, – Клоу легко провів пальцями по шкаралупі ближчого яйця. Ніби у відповідь на знайому магію, золотисті знаки на ньому засвітились яскравіше. – Ці двоє матимуть тіло, аналогічне за будовою людському і лев'ячому. Кров, лімфа, кістковий мозок, сполучна тканина, нейрони, м'язові клітини – у них буде все. Я вирішив зробити лише невеличкі модифікації в травній, статевій та видільній системах. Ну і, звісно, у них буде магія.
Відьма лише скептично вигнула брову.
– І навіщо тобі здалися такі істоти? – з непроникним лицем спитала вона.
– Це частина одного великого проекту. Ось, подивись, – і з цими словами Клоу Рід витягнув з кишені кілька предметів. При ближчому розгляді вони виявились невеликими вузькими картинками.
– Це Карти, – дав відповідь на німе запитання Юко маг. – Точніше те, що ними стане. Поки що це лише шматки розмальованого паперу без душі, але в майбутньому я об'єднаю їх з їхньою духовною сутністю. Кожна Карта буде мати якусь свою певну силу.
– І для чого це все? – погляд Відьми Вимірів ставав дедалі підозріливішим.
– Ну... – Клоу якось вибачливо розсміявся. – Взагалі-то ідея прийшла до мене, коли мені набридло всоте прати мою мантію самому. Я почав думати, як би спростити цей неприємний процес, і в голову мені прийшла така задумка. Але потім я вирішив, що одній Карті буде самотньо, і поклав собі створити їй друзів.
– Ясно. Тобто все це виросло з твоєї ліні і егоїзму. Моо, Клоу, ти ніколи не думаєш про наслідки!
– Ну, Юко-сан, хіби ви не такі самі? – маг лукаво усміхнувся. – Для чого ви створили Мару і Моро?
– Для того, щоб вони підтримували стабільність магазину, – з невинним видом відповіла Відьма.
– Якщо лише для цього, вам не обов'язково було надавати їм людської форми.
– Це нормально для чаклунів робити собі магічних помічників.
– То чому ж ви мені докоряєте?
Жінка фиркнула і відвернулася до яєць. В їхню ж сторону задивився і чарівник.
– Я ще не вирішив, як буде краще: щоб крила були частиною їхнього тіла чи частиною магії, – по хвилі мовчання мовив він.
– Звісно, що магії, – ніби виголошуючи елементарну істину, промовила Юко. – Ти тільки подумай, як вони будуть заважати у повсякденному житті! Ідеш кудись, а тут бац – пір'я за щось зачепилося! Крім того, якщо у них буде по чотири кінцівки та ще й крила, то хто вони, по твоєму, виходять, комахи?
– Вони, взагалі-то, магічні істоти, – Клоу з докором подивися на жінку.
– Або ні, інопланетяни, – не слухаючи його, промовила, уже прямуючи до виходу, Відьма.
– Юко-сан, я попросив би вас не ображати мої творіння, – чарівник розвернувся і пішов за нею.
– Гаразд, гаразд... Чи, може, мутанти?.
– Ох, Юко-сан, я впевнений, що ви навіть не почули, про що я вас попросив!
– Клоу, де ти там застряг? У мене є достовірна інформація, що в тебе завалялась пляшечка чудесного вермуту. Так що не скупися і швиденько діставай її!
– Юко-сан, ви знову за свої п'янки?!..
Двері лабораторії тихо зачинилися.

 

Картина 2

Коли Відьма Вимірів навідалась до Клоу Ріда наступний раз, надворі розквітав прекрасний літній день. Цього разу вона не вламувалася в будинок мага – знаючи про її візит, той сам зувстрів жінку біля воріт.
Сьогодні на Юко красувалась легка чорна сукня, розшита великими червоними маками, і чорний же капелюшок, прикрашений тими ж квітами з тканини.
– Вам личить. Під колір ваших чарівних очей, – усміхнувся Відьмі Клоу. Та з легкою посмішкою кивнула в знак вдячності.
Проходячи по саду, жінка вдалині помітила дві постаті.
– Це..? – вона не дуже ввічливо тицьнула в їхній бік загорнутою в найтонший чорний шовк рукою.
– Ті самі. Вони лише нещодавно народилися.
Юко тільки гмикнула і попрямувала за магом в будинок.
– Проект уже завершений, – по дорозі розповідав чарівник. – Карти готові, але поки що сплять. Я вирішив не будити їх, доки Стражі не стануть достатньо самостійними. Зараз вони тільки пізнають світ, – чоловік з лагідністю глянув у вікно, біля якого разом з гостею саме проходив. Там, в саду, відділені лише тонкою гранню скла, були два його найдосконаліші творіння. Той, що виглядав як людина, сидів під деревом і зосереджено читав якусь книгу із безмежної бібліотеки Клоу, а інший безтурботно ганявся за метеликами.
Зайшовши в вітальню, маг запропонував Юко крісло і сам сів напроти. Поставивши лікті на стіл і сплівши пальці, він з теплою напівусмішкою задивився у вікно.
– Я дав їм імена, – тихо промовив він. – Кероберос і Юе. Сонце і Місяць, західна і східна магія відповідно. Дві грані одного й того ж самого, вони стануть Стражами Карт.
– Юе я ще розумію, це з китайської, здається, «місяць». Ностальгія тебе, певно замучила, чи що? – жінка пильно розглядала чарівника з-під прикритих повік. – А Кероберос? Відкіля таке ім'я?
– Страж воріт в Аід, загробний світ древніх греків, – чоловік сонячно усміхнувся. Відьму від такого пояснення аж пересмикнуло.
– Лінивий ти, Клоу, – на диво швидко відійшовши, Юко, забувши про всі манери, розвалилась на кріслі, закинувши ноги на бильце. – Твоїх же сил вистачить, щоб і самому управляти твоїми живими картинками. Так ні, тобі потрібні слуги!
– Вони будуть охороняти Карти, коли мене не стане, – на мить очі чоловіка набули якогось відчуженого, майже скляного виразу. Жінка безгучно лайнулася крізь зуби: найбільше вона ненавиділа, коли мага клинило на такому настрої.
– Ау! Клоу! Ти не заснув?! Я ще поки що тут і вимагаю уваги!
Чарівник кліпнув, і порожнеча зникла з його погляду.
– Юко-сан, що ви хотіли?
– Я чула, тобі недавно дісталися кілька пляшок чудесного червоного вина, – Відьма прищурилася, як кішка. – Не поділишся? Просто зараз.
– Ох, Юко-сан, знову ваш алкоголь, – Клоу докірливо глянув на жінку, але таки встав і підійшов до буфету. Звідти вийняв два фужери, пляшку багряного напою і повернувся до столу. Налив вино і подав келих Юко. Та підозріло нюхнула.
– Надіюсь, ти не розбавляв мені його трав'яним настоєм? – зикрнула вона в бік мага. – Бо я вже все знаю, Мокони мені розповіли.
– Ну, взагалі-то, я теж від них чув, як ви мене поза очі називаєте. І що збираєтесь зробити з моїми окулярами, – Клоу з веселою усмішкою відкинувся на спинку крісла. Жнка лише відмахнулася, мовляв, це все було давно і неправда.
Вони мовчки смакували вино, а промінчики сонця поволі повзли по столу, показуючи рух світила по небосхилу. Там, в саду, той, що мав стати Сонячним Стражем, видно, втомився ганятись за метеликами і підійшов до Юе. Тепер вони про щось жваво розмовляли.
– Добре вдалися, – Клоу дивився за вікно. – Вам так не здається, Юко-сан?
Відьма невиразно стенула плечима. Маг продовжував говорити:
– Кероберос має легкий веселий характер і просто обожнює солодке, – його губи торкнула легка посмішка. – Юе ж навпаки дуже зібраний і серйозний, багато читає. А ще в нього прекрасний голос.
– Можна послухати? – Юко після вина хотілось розваг. Клоу заперечно хитнув головою.
– Ще не зараз. Вони тільки недавно народилися і знають лише мене. Краще знайомити їх з навколишнім світом поступово. Особливо з такими його ефектними представниками, як ви, – тут чоловік лукаво усміхнувся.
– І що це, цікаво, має значити? – Відьма спопеляюче зиркнула на нього.
– Нічого, – лукавість змінилась на безтурботність. – Коли-небудь я обов'язково попрошу його вам заспівати.
Юко фиркнула.
– Клоу, «коли-небудь» з твоїм вимірюванням часу...
– Все-таки, коротше за ваше, – закінчив за жінку маг.
– Гад, – процідила Відьма. Чоловік лише розсміявся.

 

Картина 3

Лив дощ. Здавалось, небо надривається в якійсь істериці і ніяк не може заспокоїтись. Юко сиділа, похмуро задивившись у вікно. Погода віщувала лихо. Щось сталося. Або мало статися.
За склом майнули величезні крила. Відьма поволі встала і попрямувала до виходу.
У дворі магазину, неначе забувши про дощ, стояв Кероберос. Його груди важко здимались, з пір'я та шерсті лилася вода. Помітивши жінку, він ступив до неї крок.
– Ви Відьма Вимірів?
Юко ствердно кивнула.
– Ви.. Нам потрібна ваша допомога!! Клоу!. Він!!..
– За виконання бажання доведеться заплатити, – лице Відьми було безпристрасним.
– Нехай!! – в очах Керобероса палала рішучість. – Тільки скоріше!! Сідайте мені на спину, я довезу!
Жінка підійшла і вмостилась між крилами Сонячного Стража. Рвонувшись, Звір Печаті різко злинув у дощове небо.
До будинку Клоу вони дісталися за десять хвилин. Брязнули вхідні двері, на мить впускаючи вологе повітря з вулиці.
– Ідіть за мною, – навіть не обтрушуючись, Кероберос швидким кроком пішов добре знайомими йому коридорами. Прямуючи за ним, Відьма обернулася: на килимі після звіра залишалися величезні мокрі плями.
В спальню Клоу Звір Печаті буквально влетів. Юе, який до цього сидів біля ліжка мага, різко схопився на ноги. Юко встигла побачити в його очах страх, який готовий був уже перерости у паніку, але магічному створінню вдалося швидко його сховати.
– Юе, я привів її! – Кероберос, здавалось, нічого не помітив. Місячний Страж зітхнув; на його обличчі з'явилось полегшення. Він підійшов до Юко, глянув їй у очі.
– Ми перев'язали йому рани, але це все, що ми змогли зробити, – промовив тихо, майже вибачливо і вийшов з кімнати. Кероберос ще трохи постояв, а тоді попрямував за ним. З його крил та шерсті все ще крапала вода.
Деякий час Юко дивилася їм услід, потім підійшла до ліжка. На ньому, майже весь обмотаний бинтами, лежав Клоу Рід. Відьма Вимірів зітхнула.
– І де це ти так? – вона безцеремонно всілася на крісло, закинувши ногу на ногу. Маг, як і завжди, усміхнувся.
– Не думаю, що вас ця історія зацікавить, Юко-сан, – мовив він. Жінка скептично звела брову.
Помовчали: говорити якось не було про що. У вікно глухо барабанив дощ, вибиваючи тільки йому відомі ритми, свістів вітер у кронах дерев.
– Я, звісно, допоможу тебе виходити, – озвалась нарешті Відьма. – Але за все потребується плата.
– Ох, я зрозумів, я зрозумів, – Клоу спробував розсміятися, але закашлявся. Перечекавши прступ, він продовжив: – Скажете Юе чи Кероберосу.. ні, все-таки краще Кероберосу... і вам принесуть пляшку чудового саке з моєї особистої колекції.
– Буду рада, – жінка прищурила очі. Потім встала, підійшла до дверей, розчинила їх.
– Гей, ви, ану ходіть сюди! – піймавши погляди двох Стражів, Юко поманила їх пальцем. Ті підійшли. – Ти! – Відьма тицьнула пальцем у Місячного. – Принеси мені ось що:.. – вона назвала з десяток різних рослин. Юе кивнув і зник у напівтемряві коридорів. – А ти, – жінка перевела погляд на Звіра Печаті, – дістанеш мою плату.
– Там, у тій кімнаті, на другому поверсі, – озвався з ліжка Клоу. – В тумбочці.
Сонячний Страж теж кивнув і попрямував геть. Юко з магом залишилися наодинці. Жінка підійшла до ліжка і знову сіла на крісло, задивилася у вікно.
– Жахлива ти людина, Клоу, – по хвилі мовчання озвалася вона. – Ти ж бачиш, як ці діти люблять тебе. Вони життя ладні за тебе віддати. І ти хочеш, щоб вони наглядали за Картами після твоєї смерті? А ти впевнений, що вони взагалі зможуть без тебе жити? Ти дуже важливий для них, можна сказати, найважливіший у світі.
Маг мовчав. Барабанив дощ у вікно, поступово стишуючи свій ритм. Злива віддалялася.
– Все-таки ти егоїст, Клоу... – тихо промовила Юко.

 

Епілог

Лондон, майже як і завжди, м'якою ковдрою оповивав туман. Його густі молочі потоки повільно струмували попід вікнами великого будинку, збудованому в старовинномі стилі, оминаючи завмерлі постаті атлантів і каріотид. Невисокий чорнявий хлопчик в окулярах дивився на це примарне колихке море з-за тонкої грані скла, і йому здавалося, що тільки він простягне руку – і вона пройде крізь вікно, доторкнувшись до білих хвиль.
Усвідомлення сили, того, що ти наймогутніший у світі. Відповідальність, яку ця сила на тебе накладає. І тягар обов'язку, який тягнеться ще з попереднього життя. Від нього не можна відмовитись, він – єдине, що може бути в житті, більшого поки що не дозволено.
Хлопчик зітхнув. У його темних, не на свій вік мудрих очах були печаль і втома.
– Все-таки, ти егоїст, Клоу... – тихо, неначе сам до себе, прошепотів він.

 

Маленьке пояснення: чому я вирішила на користь фізичної будови тіл Керо-чяна з Юе. Думка ця прийшла до мене через серіал, а не мангу, точніше, через ту серію, в якій Сакура вперше трансформувала Карту. Якщо хтось пам'ятає, всі четверо – Кіномото-сан, Томойо, Керо і Юе – в анімешці були піймані у водяні стовпи, де дружно ледь не потонули. Висновок: Керо з Юе необхідне повітря. По-перше, це означає, що у них мають бути легені або якийсь подібний до них орган, щоб те повітря вдихати. По-друге, щось повинне розносити кисень по організму. У більшості представників царства тварин це кров. А якшо є кров, то мають бути й судини і серце. Таким чином, чому б решті організму не бути теж більш-менш звичною?
Цим принципом я користувалася ще в декількох фанфіках, але пояснення написала тільки тут, тому що цей фік зв'язаний з самою появою на світ Керо і Юе.

 

Написано: 15.05.2009
Опубліковано: 18.08.2009
Автор: Magnolia

    Нове UAnime RSS
Манґа
Гуртуйсь! Клуб таємничих досліджень
част. 1-2
 
Манґа
Ді Ґрей-мен
част. 2-11, 221-226
 
Манґа
Сага про Вінланд
том 12
 
Манґа
Кантата кішки
повністю
 
Манґа
Тату
повністю
 
Манґа
Пташина Кав’ярня!
част. 10
 
Манґа
Ванпанчмен
част. 4-6
 
Субтитри
Однокласники
повні
 
Манґа
Планета Сутакола
том 1
 
Субтитри
Журнал теплих моментів
повні
 
 
2005-2017 © Mirra
Використання матеріалів з даного сайту можливе лише за умови обов'язкового погодження з усіма їхніми авторами та співавторами або з адміністрацією сайту, якщо інші автори або їхня контактна інформація не зазначені.