се цьо, яцийсь джарт?

[додаток]
це слово... оце перед "ай!".. (рука не підніметься це написати)
здається, я з жахом починаю розуміти, що воно означає! господи, боже мій! невже це те, що я думаю?!
натяк: шьоджьо, шьоджьо, шьоджьо, шьоджьо...

Войовничий полівановоненавистник?

Ми тут всі такі

просто перший раз побачив таке слово... і де ви цього набралися... це риторичне запитання... я здогадуюсь... ("знаєте, як м%^&*лі наше шьоджьо називають? -- сьодзьо! -- повбивав би гадів...") просто такі слова мене з ніг збивають...

ми ж не варвари, треба вчитися казати і писати правильно, це ж дві великі мови, чого їх калічити? (я розумію, може це жарт, і теоретично я коли-небудь його зможу оцінити... але не зараз...)

п.с. я не ненавиджу поліванова -- я просто не розумію, до чого він до нас? його правила стосуються російської мови і в принципі для неї прийнятні (я вже вів дискусію на цьому форумі з цього приводу, не буду повторюватись). просто який це має стосунок до української мови, у якої більші фонетичні можливості для передачі японських звуків?

Чим російські звук "ш" і "с" відрізняються від українських? Про які більші фонетичні можливості взагалі йде мова. Я взагалі не знаю, як ваше "шьоджьо" можна виговорити В японській мові ці звуки трохи грубіші, там щось середнє між "о" і "ьо" з с/з останнє ще якось можна вимовити, а от ваше "шьоджьо" це взагалі знущання над усім івся...

відрізняються звуки "ші" (укр) та "ши" (рос). в українській тонкі голосні звучать після шиплячих та африкат (як в японській), в тому весь прикол. за то і базар. але облом повторюватись, я про це вже тут писав. в японській мові немає звуку "ш" як такого. є звук "ші", у нас він пишеться двома літерами, але звук це один (і у них пишеться однією лютерою).

так, прикол японської мови в тому, що вона звучить не так, як наша! так, головна її фонетична складність, це оці важковимовні "ші", "шю", "джю"...але треба напружитися і... вимовити це. воно красиво. врешті-решт міжзубні англійські якось навчилися вимовляти! а це більш складно.

тим більше, все таки повторюсь вже, що в українській мові це звучить, наприклад в рос. ви пишете "ши", а кажете "шы". а в українській пишеться "ші" і читається "ші", тому практично точно передається відповідний японський звук.

2мінус-один:

Дав би просто лінку.... замучаєшся одне й те саме усім заново пояснювати.

... тим більше, що я й сам це все чув вже не раз. Я абсолютно згоден, що треба вчитися вимовляти їхні оригінальні звуки - ми все жтаки якоюсь мірою причетні, і, думаю, нам не зовсім байдуже. У тому віпадку, коли ціллю є показати с тією чи іншою метою справжню (чи до неї наближену) японську вимову. Проте в данному разі я розмовляю українською, і у всякому разі намагаюся дотримуватися усіх канонів, прийнятих для вживання цієї мови. Відповідно, я намагаюся інтерпретувати звуки іншої мови до умов даної, згідно з певними правилами. Оскльки таких правил, на скільки я знаю, не існує, я намагаюся роботи це самотужки. Я, власне, сам не є фанатичним послідовником Поліванова - пристрельте мене, коли я почну говорити "тян" замість "чан". Проте слово "шьоджьо" на українській не звучить абсолютно і важке для вимови, "сьодзьо" мені побобається значно більше. І взагалі, що це за тема така - "так більш по-японському, а так - менш". Це що, понтовство таке? Типо "ось які ми справжні японофіли"? Я вже не кажу про елементарну ввічливість - вам, власне, не байдуже, я к саме я вимовляю ті чи інші слова? Ви ж мене зрозуміли, чи не так? Вам не здається, що ви навряд маєте право мене повчати? Вибачте, якщо я занадто різкий, проте мене ну дуже вже дивує дана ситуація...

правильно казати "чян". "я" після "ч" звучить. це дуже принциповий момент. я же кажу: така мова японська. це її прикол. йо, я, ю звучать після шиплячих. так. і нічого, що важко вимовляти. міжзубні в англійській теж важко вимовляти. але це справа звички. так і тут. і (от же диво!) українська здатна це передати (от міжзубні нездатна, наприклад, а ось ці йо, йа, йю після шиплячих -- здатна!)



в тому то і справа, що "шьоджо" звучить українською. незвично і важко для вимови і для ока, але звучить.

а якщо вам подобається щось, можете робити як вам заманеться. я тут не обговорюю уподобання. це питання правильності. правильності все рівно що вам подобається, а що ні. українською правильно "шьоджо". російською правильно "сьодзьо". якщо ми перекладаємо українською, треба використовувати "шьоджо" (і не тому, що це мені так в голову прийшло, чи там якась абстрактна традиція, а тому що цьому є обгрунтоване пояснення, викладене трохи вище).



я обожнюю японську культуру (фанат я) і мені персонально не байдуже, коли калічать божественну японську мову. щодо "сюсюкання", то це взагалі мій пунктик. ну не виношу цього... пробачте, якщо висловлюю це занадто різко. а щодо "і так зрозуміло", то це теж не той випадок. адже ми тут намагаємося перекладати, тобто намагаємося робити це в максимально літературний спосіб.

взагалі 少女　(воно ж しょうじょ, "маленка жінка", дівчинка) формально треба записувати українською так "шьооджьо" (з подвійною "о", бо це важливо), але задля візуальної привабливості можна взагалі без фонетичних втрат записати "шьоджо". це можливо завдяки такому потужному фонетичному явищу як випередження: це коли в слові голосні в суміжних складах "впливають" одна на одну, що призводить до виникнення усередненного між ними звуку. тобто два "ьо" в шьооджьо (і скрізь де це зустрічається в суміжних складах) писати не обов"язково, достатньо написати його в наголошеному складі -- і воно буде звучати і далі, в "джьо" його можна опустити: шьооджо. щодо подвійної "оо", то це важливий момент. треба орієнтуватися на слух в кожному окремому випадку. в даному разі подвійна "оо" співпадає з нашим силовим наголосом (якого в японській мові не існує), тому цю подвійність теж можна опустити. але наприклад, якби комусь схотілось навіщось передати українською "старші класи", то треба було б писати "коокоо", бо там всі ці звуки звучать.

(вибачаюсь за довгий пост, але накипіло)

А мені якось зовсім не важко таке вимовляти...
По-моєму, людям, яким важко, просто треба почитати трохи літератури з японської фонетики. І будь-якою мовою - навіть російською - хоча вони пишуть такі звуки без шиплячих, але цілком зрозуміло пояснюють, як насправді їх треба вимовляти. Принаймі у тих статтях, уроках і посібниках, що бачила я.

Любі друзі, я ще раз повторюю - я жодного слова тут ще не написав японською і не намагався це робити. Я лише намагався інтерпретувати японські звуки до української мови з позиції їх найбільшої зручності саме для української вимови. Мені не те щоб байдуже, на скільки вихідний результат буде наближеним до оригіналу (врешті, ми ж таки передаємо конкретні слова, від них повинно хоть щось залишитися), проте це фактор другорядний, тому:
а) я не збираюся вживати в українській вимові японських звуків.
б) я не збираюся коверкати українську фонетику заради наближення до оригіналу. Звукосполучення [ш] = [о'] не властиве українській мові - покажіть мені хоча б одне слово, де воно б використовувалося. На мою думку дане слово у вигляді "сьодзьо" звучить найбільш по-українськи. На цій простій підставі й буду ним користуватися. Це мое ІМХО, і, беручи до уваги відсутність будь-якого визнаного чи закріпленого тією чи іншою уповноваженою уставою підходу до транскрибування японських звуків на українську мову, воно є правильним. Як і будь-яке інше. В світлі даного факту будь-які суперечки на данутему є БЕЗГЛУЗДИМИ. Вимова даного слова японською до сабжу розмови не має ЖОДНОГО відношення. На цьому оффтопік закінчено.

даремно я розтікався мислію по древу...

Щойно я зловив себе на думці, що не пам"ятаю жодного слова з "сьо" та "зьо"
Хоча стоп... сьорбати... а "зьо"?



Гм... пригадайте останню редакцію правопису. Там саме для наближення до оригінала ойойой скількі змінили.



Будь-яке?

та це все марні розмови!

сьогодні подивився в н-ний раз рекламу lifebox, ну там, де чувак каже "lifebox це не коробка", а в кінці клієнт його перепитує "так що, нема коробок?". це те саме.

Э-э... а може починати треба з продавця, в якого на умі одні коробки, а не бажання кліента?